Ця планета не має виходу.
Кожного ранку ми змінюємо чорнила.
А пам*ять як самостворений рейтинг:
у когось волосся кольору сонця -
а у когось сонце місто легень,
і щоночі небокрай у тобі.
Ця планета маніпулює долею.
То заростає садами,то збирає згаслі зорі.
Цій якісній статистиці, явно бракує уваги!
Тут від нежитю - тягуча смерть,
а в ім*я нечистого - завжди молитва!
Ця планета немає виходу!
Відірватись б...
та легені спорожніли..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539666
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Марина Василюк