Дякую Оленці Зеленій і Дімі Маріну за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
І саме тоді,
Як твоя розтривожена птаха
Захоче злетіти у чисті такі небеса…
Покинувши втому… і легко звільнившись від страху…
Можливо… тоді…
коли їх неповторна краса
Відкриється їй…
І така неймовірна потреба…
Хай – гірше безодні!.. для неї воно – голубе!…
І раптом те небо… безкрає… замріяне небо,
Промовить до неї -
“Я, птахо… не знаю тебе…”
А ти ще летиш…
Хоч тримають невпевнено крила…
І сила тяжіння - нестерпна в цієї землі…
А ти – все летиш… бо ходити – давно розучилась…
Бо так необачно
– віддала свої кораблі!…
Ти мусиш летіти!..
Бо сплачено всі перельоти…
Квитки загубились у хаосі днів і років…
А також тому… що насправді твої зорельоти
Усі заржавіли
під впливом дощів і вітрів…
А ти все – летиш!..
Бо ти - мусиш… ти знаєш – так треба…
Хай гірше безодні… відтінки його – голубі!!!…
І тільки реальність висмикує з чистого неба…
Реальність у тім…
що воно……… не належить тобі……….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: гостя