…яко дитина
ховає у кулачку лелі́тку –
ялинко́ву бли́скітку,
а стебло до пори у па́зусі – квітку,
а корінь –
листя ховає у собі, і стебло,
і квітку, і насіни́ну –
так і я – загорну́ у ві́рші
і збережу у душі́
усе, що Світло –
усе, що Тепло́ :
і найдрібніші
лагідні-щирі-правдиві людські слівця –
у душі перед лицем Господа –
засвідчаться,
наче Сонця́…
наче Жива Вода
…слово ж твоє лихе – жало,
шулікою,
каменем вогняним упало…
жало –
отруєне…
як і кожну олжу і зло,
кину його у озеро смоляне́ –
що кривими березами обросло:
там
портал
нена́висті + олжі = зла:
заздрощі ви́токи-антиджере́ла…
остерігайся
язика неприборканого всує,
бо кожне слово лихе
із пекла по́зови адресує:
кличе-розшукує,
засмокту-є,
бо – до свого своє…
…а лагідні,
світлоносні слова –
квіти…
пелюстки-крила,
дана їм така Сила –
возносити…
у Царстві Божому жити
27.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539764
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.11.2014
автор: Валя Савелюк