Давай будемо літати.
Медовий чай , нарешті будем цінувати.
І наші долоні..Вгору долоні ,до сонця.
Без смутку власне наша
печаль скоріш погасне.
З тобою ми фотоплівки вічні,
Далекого краю зорі північні.
Тепло твоє, що прагне єдності
Прийде.Залишеться безоглядності.
А у повітрі прихопивши крила змах
Щасливі ми, тепер не тільки в снах.
Узявши з собою медові ромашки,
В обіймах ми ідемо по чашки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539893
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2014
автор: Марина Василюк