Життя як люди, люди як життя,
У цій країні мало що зосталось
І ледь відчутне кожного серцебиття,
Яке колись достойну Україну будувало!
Життя нестерпне, людяність пішла,
А ми як вівці загнані в куточок,
Вже втомлені і виснажені до кінця
І кожен іншого неначе топить…
Та ж схаменіться вже нарешті люди
Хіба отак повинно бути між людьми,
Руйнуєте усе до чого доторкнулись
Неначе перед Богом втратили страхи.
Прийде урешті суд на ваші душі
І що у виправдання скажете своє?
Що на землі не так як тут ви були,
Що там спокуса забере своє.
Згадайте ж, що людьми ви народились
І людяність основа із основ,
Ви надто вже байдужості навчились,
І надто вже забули про любов.
12.08.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539976
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Цілковито незалежна