Давай з тобою сперечатися хоча б про щось,
Твоя байдужість є для мене гірше смерті,
Не хочу на заміну я когось,
Не так вже й легко буде тебе стерти…
Давай ми просто порахуємо зірки,
Шукаючи сузір’я поміж неба,
Пробач не можу просто так піти,
А ти іди, якщо тобі так треба…
Давай ми як колись помовчимо,
Щоб спокою набратися на цілу вічність,
Щоб вдосталь спогадів в кінці було,
Щоб у душі не було так гамірно.
Давай забудемо на мить про все
Згадаємо як було там - посеред літа,
Не дивлячись на те, що все мине,
Душею спогади нам не дають старіти.
03/10/13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539988
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Цілковито незалежна