Відведи мене в рай, я забула до раю дорогу.
Хоч вона через серце коротким рядком пролягла..
Хоч вона невагомо-легка наче слово, - відома
та для мене навіки закрита вона.
Не поруш чистоти, що сіяє в очах тих грайливо,
бо не прагнуть вони всіх життєвих красот,
лиш душа, що втомилася вірить у диво, -
все чекає безмовно жагучих щедрот.
Мабуть в світі образ і наруги
загубилась на щастя правдива струна,
але ж істина вічна, мов віра у Бога
не погасне, не зникне у вирі вона.
Забагато журби у відкритих долонях,
у загублених дивом розп'ятих стежках.
Та облиш всі печалі, розбий своє горе,
бо лиш Віра ніколи не втратить буття.
Відведи мене в рай, я не можу його відшукати
та дорога якась невимовно сліпа.
Хоч далеко до істин, я буду чекати,
бо надіями сповнена Сутність Моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539997
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Dreaming of You