Кремлівський Мойсей
Я не радуюсь першому снігу,
Бо солдат замітає в траншеї,
Із Росії ідуть холодрига
Й напівлюди - московські лакеї.
Замело закривавлені вирви,
Замотало сніжними бинтами
І до краю напружені нерви,
Забриніли сумними піснями.
Заколіли згорьовані люди
На слизькому, як скло, попелищі,
А ночами кремлівський приблуда,
По-бісівські снарядами свище.
Здичавілі коти і собаки
Між руїнами ходять, мов п’яні,
На них учать вбивати казаки,
Одурманені, хижі Івани.
Як примара, обіцяне щастя:
На череп’я розтрощена доля.
Догорає дитина у трясці,
Гине все у нестерпному болі.
Якийсь йолопень зовсім без тями,
За хабар рве горлянку: „Расея!“
Три каліки стирчать з прапорами,
Із Кремля караулять Мойсея.
28 листопада 2014 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540036
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Микола Паламарчук