Ти мавкою лісу проникла до серця,
Змінивши плин спокою звабним вогнем.
Себе не знайду, вкрай світ мій розверзся,
Кричить про любов, обіймаючись з днем,
Цілуючись з ніччю, невтомним бажанням
Торкнутися прагне до тебе на мить.
А ти – просто пестиш думок щебетання,
Зникаючи швидко з фантазій, де ми –
Удвох, наче зорі, мандруємо поруч,
Крізь Всесвіт відкритий, під оплески снів.
Нам добре було в ту розмарену пору…
Та знов самота краде трепетний спів.
21:16, 11.09.2014 рік.
Зображення: http://www.goodfon.ru/wallpaper/art-noch-luna-para-devushka.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540180
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: yusey