За вікном Зима чаклує - сипле білим навкруги,
А в душі… вогонь Осені палає – зігріва її сади.
А в душі… тепло злий смуток… ніжно й щиро огорта,
А в душі святій та грішній – тече бурхливая ріка.
А в душі співає вітер…. листя із дерев зрива,
І вони… так лагідно-міфічно – бережуть сади від тла.
За вікном Зима чаклує… й у свідомість зазира… снігу там нема.
Нема Зими… й не може бути - вогонь Осені пала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540214
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: Сагайда