На небі зорі –
В душі безодня
З любові й болю,
А в небі – Сотня.
Бо там, далеко,
В світах незнаних
Гостей багато
Таких незваних.
Їм землю рідну
Було квітчати
В садах вишневих
Й біленьких хатах.
Та їхня доля -
Стала журбою
Немає зорям
В небі спокою.
Було їх мало –
Тепер вже тісно.
Була лиш Сотня
З стального тіста.
Тепер блукають
Вже тисячами
Їх світлі душі
У темній гамі.
Марія Волинська,
м. Київ, 18 вересня 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540245
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: Марія Волинська