Нестерпно болить осінню
десь під лівим ребром.
Порожнеча в стінах
і очах людей.
Тобі не видно,
але я геть вся зранена...
Не хвилюйся,
я так звикла до болю.
Він зі мною спить у ліжку
і тоді як посміхаюся.
Навіть, коли кохаємся...
Біль вірний,
як ніхто,
за всі спалені
дні і ночі.
Він мій абсолют і аксіома.
І, знаєш, тобі не вдасться
мене до кінця приручити.
Ніколи.
Я віддана самотності і болю,
болю і самотності
до кінця днів своїх.
06.11. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540351
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Туманова Роза***