Якось зненацька сон підкрався,
Довго напевно не вагався,
В полон узяв усе єство,
Мене в дрімоту повело.
З берізок гай і я радію,
Гарний день несе надію,
Тут обірвалось усе вмить,
Поламане гілля летить.
Гудуть у небі літаки,
Кидають бомби залюбки,
За мить зрівняли ту красу,
Від жаху я уся тремчу.
Сунуть танки звідусіль,
На серці відчай, страшний біль,
Не треба, чуєте, благаю,
Від жаху очі відкриваю.
Сердечні краплі і пігулки,
Після такої ось прогулянки,
До ранку очі не закрила,
І тихо Бога все молила.
Щоб відвернув страшну війну,
На Сході все це наяву.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/869-strashni-snovidinnya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540443
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Антоніна Грицаюк