Від краю рідного, від мами і від тата,
І від землі праотчих поколінь,
Тримає мене впевнено константа
У віртуальнім царстві володінь.
Гвіздком прибита до землі і неба,
Нагріта сонцем, зрошена дощем
Така нагальна у мені потреба -
Відчути радість і нестримний щем.
Мені на іншу землю і не треба
Я зачерпнула мудрість поколінь.
А прийде черга - підіймусь на небо
Тримати ланку родових колін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540495
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Надія Гуржій