Лиш твоя душа має запах карпатської хвої.
Насичений свіжий запах, п'янкий аромат століть.
Все важче тепер залишатись самими собою,
все легше себе загубить в одну необачну мить.
Не диво чужого неба, в якому горять зорі,
не берег чужого краю, де видно лиш чорний дим.
Не запах чужого саду, насиченого горем.
А чистий, прозорий вітер, що мій зберігає дім,
в тобі концентрує спокій. В тобі береже мене.
І вихри чужих історій, і прірви моїх шляхів,
і смуток очей на фото – усе це колись мине.
Усе це затопить морем; зашишишся тільки ти.
Бо твоя душа має силу гірського потоку.
Силу прапрадавніх мольфарів. Силу небесних сил.
І скільки б не було ночі - буду летіти доти,
доки даватимеш змогу не втратити білих крил.
#вірші #поезія #poetry
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540514
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: три крапки