Ще трішки попечалюсь... і покину.
Бо вже навколо біла заметіль.
Я народилась на початку днини,
Але в кінці страждань і лихоліть.
Тоді ще булочки, такі кукурудзя́ні,
Давали для дітей, чи на *пайок*...
Згадалися колядки в дні Різдвяні,
У тітки Ганни, що жила через садок.
Сніги біліли, наче простирадла,
А ми легкі, по насту, навпростець...
Вона, бездітна, нас завжди чекала
З гостинцями у сінях... Каганець,
Немов різдвяна зіронька світився...
І двері у світлицю, - бачу, мов тепер,
На покуті, під рушниками світлі лиця...
І дід Петро, живий ще був, не вмер...
....................................................................
Сьогодні сніг лягав рівненько й ніжно,
Немов не падав, підіймався з долу...
Чомусь згадалась хата і стодола...
Хурделя в пам’яті, геть біло...сніжна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540596
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 01.12.2014
автор: @NN@