Людське життя… – проста, банальна фраза.
Так часто чула помисли про це.
Дискусії, сварки, розбиті вази,
Застрягли в звивинах, насупили лице…
І знов я думаю в п’ятнадцятий трильйон раз,
Шаткую пошатковані думки…
Скільки чекати – тиждень, рік, чи зараз
Мені складуть на грудях дві руки?
Та ні, хаха, жартую, знаю точно −
Господь незграбні стопи укріпить.
Та не спіткнеться кожне дитя Боже,
Яке надіється на Нього кожну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540653
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Сніжана Репеченко