Я ношу тебе в серці-у цій червоній сигнальній ракеті,
немов у старій мушлі,як у скриньці Пандори,
де без сумніву повно зла,
але тебе у ній завжди більше!
Я пам*ятаю тебе,як небо пам*ятає усіх птахів,
яких будь коли гойдало на своїх хвилях
і всіх янголів,
які будь коли торкалися шовку його знамен.
Я тримаю тебе,як гілки тримають розкішні тіла яблук-планет,
і сумую за тобою,як старе взуття сумує за дорожнім пилом,
Бо всі дороги ведуть до Риму,і манівці всі ведуть до рими,
Всі залізниці ведуть до тебе,і всі путі завершуються небом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540674
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Той,що воює з вітряками