Поетесі

 Ти  вродлива.  Цікава.  Замріяна  пані.
 Ти  обраниця  долі.  Щаслива  в  коханні...
 Буде  все.  Забаганки  бажай  будь-якої.
 Та  є  ТА,  що  прямує  завжди  за  тобою.

 Де  не  будеш-  завжди  оглядатися  маєш.
 Не  питай  же  про  те,  на  що  права  не  маєш
 Ти  у  долі.  ЗійдЕшся  в  смертельнім  двобої
 Ти  із  тою,  що  ходить  завжди  за  тобою.

 Це-  двійниця.  У  неї  заплющені  очі.
 Та  вона  тебе  бачить  крізь  темряву  ночі.
 Невдоволена  всім,  що  ти  маєш...  Такої...
 І  сміється.  І  плаче  вона  над  тобою.

 Ти  не  житимеш  так,  як  вдоволені  люди.
 І  ніколи  собою  ти  сита  не  будеш.
 Ти  угоди  з  собою  в  собі  не  знайдеш.
 Ситість  долею-  фах  недалеких  людей.

 Бо  ВОНА,  щоб  ти  стала  як  всі,  не  захоче.
 І  від  себе  втечеш  ти  у  темряву  ночі.
 Це  не  втрата.  Це-  дар,  незбагненний  сповна,
 Бо  завжди  за  тобою  слідкує  ВОНА.

 Тож  такою  як  всі,  поетесі  не  бути.
 У  банальність  кайданів  себе  не  закути.
 Перед  НЕЮ  (тобою)  зніму...  капелюх...
 Ти-  відмінна.  За  це  я  тебе  і  люблю.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2014
 Свидетельство  о  публикации  №114112910849

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540738
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Сокольник