Ти не писав би для неї, але ніяк не мовчиться.
Знаходяться паралелі в складних парадоксах.
Твої рими мостяться у неї на теплих ключицях,
А вночі сниться те, як смішно вона морщить носа.
Ти не писав би для неї, проте не виходить інакше.
Хочеться вночі прокидатись і її укривати ковдрою.
З кожним днем пишеться вже ніжніше і м'якше.
Здається, що душа стає теплою, вогкою й доброю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540745
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Олька Оленька