Мої кишені під очима мов той океан
Вже сплять автобуси, машини і метро
Позаду сірі ліхтарі, а вдалині-туман
Зірки забули говорити так давно
Чомусь крокую я туди, де манить тиха даль
В її тенета попаду, шукай у полі вітру
Будинки все пливуть-течуть, шепочуть «вирушай»
Я побіжу, розбавлю трохи мною ніч-палітру
Вона, сріблиста і важка, знов доповість мені
Що сни сьогодні сплять в шухляді для душевно-хворих
Як добре в просторі годин, завмерлих в метушні
Набридли образи тіней, очей, облич суворих
Тліють і мрякнуть світлофори, ні, не йдіть, куди?!
Не засинайте, я прошу, побудьте тут зі мною
Балкони темних закавулків же́нуть, як завжди
«Замовкни, поверни назад часи мого спокою»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540771
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Tina Volnikova