Приходила завжди
Некликаним відчаєм, ЗИМО…
Мене не питала про те… чи тебе я люблю…
Стелила мені білосніжну пухнасту перину…
На крайчику долі…
можливо – на самім краЮ…
Танок цей сріблястий
Кружляє… - Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм я коритися мушу…
Тебе не любила… і зараз, мабуть, не люблю…
Лиш твої обійми –
до сказу - запали у душу!…
Я перші сніжинки
В холодних долонях - ловлю…
Хмаринки нависли… немов затуманені скельця…
І марно твердити про те… що тебе - не люблю…
Як стріли твої БІЛОСНІЖНІ –
дістали……… до СЕРЦЯ……..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540812
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: гостя