Поклич мене! Поклич у літній рай
Свого тепла, своєї диво-зваби!
Вогняно там палає іван-чай,
Проміння тепле там плетуть кульбаби
На молодій, нескошеній траві…
І я легка, усміхнена і боса
Танок весни – уквітчаний – тобі
Дарую, як весняні медоноси
Нектар кохання – першому джмелю,
Усипаному золотавим пилом.
Коханий мій! Я так тебе люблю!
Ні, що кажу? ЗавждИ тебе любила!
Танцюю! Як метелики, легкі,
Яскраві майорять позаду крила!
Усе проміння вранішнє – тобі,
І поцілунки, і звабливе тіло,
Твоїм коханням виткана – душа –
Тобі належить! Полум’ям палає.
Несу вінок із зоряних стожар
Тобі. До тебе – серденько злітає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540885
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Ірина Лівобережна