Я думаю про квіти степові:
Про маки, що зібралися край поля,
Ромашки, що блукають у траві.
Коротка і примхлива їхня доля.
Ці квіти вітер без жалю мордує.
В негоду ливень змішує їх з брудом.
Ніхто від лиха квіти не рятує.
Просту красу їх не цінують люди.
Але у тихі і погожі днини,
Коли зникають хмари дощові,
В степах моєї рідної країни
Милують око квіти польові.
Так часто серед нас, людей, буває:
Цінуємо яскраве і примхливе.
Красу невидну ми не помічаєм
Тому, що ця краса не є криклива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540908
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Leskiv