Ти, так як завжди їхала до дому,
І намагалася про все забути.
Думки у часі захотіла утопити.
Щоби хоч так із ним побути…
Ти їхала у час нічний до дому.
Лише у дома, думала, чекають.
Та ти у цьому можеш помилитись,
Є незнайомці, що тебе кохають…
Ти думати про щось нове боїшся.
Але старе страшніше забувати.
Десь, той один, якому ти потрібна,
Який про почуття готовий закричати…
Але ти уже їдеш до дому…
Та у будь-яку мить може він наздогнати,
Зупинити автобус самотній,
І дуже міцно тебе обійняти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540998
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Хворий Джентльмен