[i]Затишся, вітре, не бовтай ногами
Крізь заметілі посивілу круговерть.
Дай сил мені вернутися до тями
Або переверни все шкереберть.
Забийся вітре в тінь густої хмари,
Там і полудень твій, і твій нічліг.
Ти ж бачив, як слова мої розп’яли!
Чому не підлетів і не вберіг?
Замерзни, вітре, в шматті льодяному,
Розбийся і шматками кинься в рів.
Тоді не розкажу я більш нікому,
По смерті скільки ти розсипав слів.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541008
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Юлія Кириленко