але там уночі вже не їздить таксі,
вдень не ходять тролейбуси й навіть маршрутки.
депресивний трамвай заховався в красі
колоритного ремдепо, де свої мутки.
там вже зовсім по-іншому йде земний час,
в протилежний бік вóди та рíки течуть,
сонце сходить на півночі [нé як у нáс]...
лиш зірки правильнí: космос — тó спільна муть.
вечір, схoжий з червоною кулею [Марс],
вщент випалював всю приміську атмосферу.
сплетенé ниткою вогню небо, мов фарс,
так абсурдно писало дощем по паперу...
люди брали те шмáття: "Хвала ДеНееРу!"
03.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541192
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: Микита Баян