Які ви к бісу козаки –
(Це прабабусі ще козачки!)-
Коли за кров берем подачки
З чужої щедрої руки?
Наш віз попхнули в нікуди
Повзучі ваші осередки…
Ви тільки тінь забутих предків,
Що кане в часі назавжди.
Клейнод прийняли сатани,
Зганьбивши вивірену школу –
Біля московського престолу
Юрмляться ситі барани.
Для вас Христос уже змалів? –
Сидить не лицарство на лавці,
Прийшли вбивать христопродавці –
Поріддя вироджених псів.
Ми нині кляті вороги?
Це ж як запудрили вам мізки,
Зреклись коли й лишили різко
Свободи й віри береги.
Ото ж , для вас тепер хохли
Колишні рід козацький й браття!
Це ж ваше ввергнуло завзяття
Наш край у полум*я золи.
На лобі вилоги прісні
Та ще чуби від нас висячі…
Ото й лишилося козаче,
Що наші звичаї й пісні.
-Покаймось! Гніве, зупинись!
Прошу , мій Отче , це почути -
Поклич братерство до спокути!
А голос з серця : - Ти молись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541200
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: plomin