Сяди мама край віконця,
Знімить з голови хустину,
І чекатиме дітей як сонця,
Кожну мить та кожну днину,
Відпустила нас у світ,
Відпустила нас з гніздечка,
Але серце як магніт,
Хоче теплого словечка!
І кожну ніч в одній годині,
Серце мами так болить,
Хоче мама що хвилини
бачить як дитятко її спить...
Вона ростила нас із Татом,
Дарували нам тепло,
Но тепер усе це згадка,
Про дитинство що було!
Дні пройшли,роки минають,
Очі мами постаріли,
Але все вони чекають,
Щоби дітки прилетіли!
Сяди мама край віконця,
Знімить з голови хустину,
І чекатиме дітей як сонця,
Кожну мить і кожну днину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541232
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: Одне життя...Одна любов