Псалом 42
Суди мене, Боже, бо суд Твій -- спасіння.
Мій позов -- то осуд людського насіння.
Бо люди лукаві та несправедливі --
Полюють на мене, думки в них жахливі.
Позбав мене, Боже, бо Ти -- Бог фортеці.
Чому Ти залишив мене в небезпеці?..
Щодня я ховаюсь, кричу нарікання:
-- Чому між людьми я людина остання?..
Пошли Твоє світло та істину Бога,
Щоб ми всі прийшли до обійстя святого.
На гору святую візьми до хоромів,
Там -- суд без війни, без нещасть і погромів.
В жертовному місці до Бога звернуся,
З молитвою в серці Йому я вклонюся.
Ти -- Бог моїх радощів!.. зглянься, благаю...
Хай струни несуть мою пісню до раю...
Але, моя душе, чому ти сумуєш?..
Знітилась чому і чому так нудьгуєш?..
В житті знемагай лиш до Бога в любові.
І я Його славлю у кожному слові.
Мій Бог -- мій Спаситель, Спаситель родині
На стежці життя і у райській долині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541298
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Марко Кайдаш