Я вже не тут… Мене в цих снах нема –
Я розчинилась краплею в етері.
І хай тепер зробилася німа,
Та, щоб ввійти, вже не потрібні двері.
Я звідси краще бачу помилки:
Що далі відстань, то ясніш прозріння.
Мов на долоні, зібрані шляхи –
Життєвих ліній звивини й сплетіння.
Промінням сонячним душі зігрію щем
І попрямую в Вічності долоні…
І раптом блискавка вогенно обпече…
І зрозумію: дощ таки солоний…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541379
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: ptaha