коли у мені прокидається слово
я не маю чого сказати
затамовані літери у розмовах
як поети у казематах
а коли прокидається мудрість на зміну
я її одягаю в блакитне
і сопуть їй рожеві лебідки у спину
заполохані і тендітні
поговорюють, в мові ховаються духи
і вони все на світі знають
коли мудрість і слово беруться з руки
я укрилена засинаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541472
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Ана Захмарна