Не воруши, коли вже відлягло,
Коли за відчаєм прокрався в душу спокій,
Коли на зміну ночі темноокій
Несміло ледь зажевріло тепло.
Усе в тумані, мов у молоці,
І за вікном, і в храмі серця мо́го.
Та в суміші небесного й земного
Прямим шляхом змінились манівці.
Вже не питай: слова - то марнота́.
Читай мене тепер лише по вчинках.
І та, що на шляху не зна спочинку,
Хай буде світла, радісна й проста.
05.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541688
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: Таня Кириленко