Я був в «шоці» на момент,
Вже й не знаю що казати –:
Баб навчають по ТV,
Чоловіків охмуряти…
Пішов далі: в Інтернеті –
Курси на усі смаки:
Як займатися міньєтом,
Як у ліжко затягти…
Психологію вивчають,
Кама-сутру до дрібниць,
Анус ніжно розминають...
Як займатися тим скрізь…
Розуміння моє в’яне,
Як побачив те усе:
Вам розкажуть, що то файно,
Як насеруть на лице!
Да, фантазія не бідна,
То для них таке легке.
Та кому воно потрібне...
Скотоложество таке?
Сором було б в очі глянуть…
Там – хизуються отим…
Ким же наші діти стануть?
Жити можна з от таким?
Троє, четверо, десяток…
Як собаки у рові…
Чому вчать наших дівчаток –
Щоб, як свині у хліві?
Нема відповіді в мене,
І не знаю що казать:
Кому треба те смалене?
Хочу, друзі, вас спитать…
Цнота, відданість і вірність –
Були цінними завжди,
А от так попрати гідність...
Можуть збочені ж….
Промовчати я не можу –
Діти дивляться туди…
У дорослих «їде» мозок…
Як для них такі «труди»?
У сім’ї не не без уроду…
Тут вони у всій красі…
То ж погибель для народу:
Як уроди будуть всі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541746
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)