В золоті осені очі Твої,
Цей дивний сон – мрія моя.
Вітром розкидає по всій землі –
То колись була я.
В дзеркалі місяця світлі краї –
Бачиться скрізь якась печаль.
Зорі зронили вже сльози свої.
Кинуть усе уже не жаль.
Пр.: Гарно так було б жить у Господа країні,
Завжди бачити Його.
Любий Отче мій, подаруй Своїй дитині
Щастя відчувать Тебе.
Не зникнути, а бути вічністю.
І світлом Твоїм стать.
З Тобою жить.
В голосі вітру ховаєшся Ти;
Слухать, але – усе ж не почуть.
Як, підкажи, Тебе можна знайти?
Як Тебе упізнати?
Серце у дзеркалі Твоїх слів
Обрій новий відкрива.
Сонце світанкові Ти запалив.
Що ж мені світ без Тебе?
Пр.: Гарно так було б жить у Господа країні,
Завжди бачити Його.
Любий Отче мій, подаруй Своїй дитині
Щастя відчувать Тебе.
Твоя любов дарує день новий,
Дарує нам світ новий.
Поклич мене!
10-08-2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2014
автор: Анно Доміні