Розстелило життя, мов шматок полотна,
Ту стежку-доріжку, як мамин обніжок.
І по ній я іду, хоч вона завузька
Та в тім щастя моє й моя доля така.
Та не треба мені тих широких доріг
А ні тих килимів, які стелять до ніг.
я у Бога прошу і молю всіх святих,
Щоб ти поряд ішов, як життя оберіг.
На твоє я надійне плече обіпрусь
І з проханням до долі своєї звернусь.
Хай барвінком вона нам вистеле шлях
І щоб завжди при ньому калина цвіла.
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541770
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: Ніна-Марія