Побудь зі мною, просто так побудь,
Посидимо, помовчимо про наше.
У кожного окреслений свій путь,
Чи бути взагалі могло інакше?
Не треба слів. Їх вже напевне, досить.
Давно у корж змісились мед і сіль.
І душу знов янтарна гріє осінь,
А ми ще не мовчали так як слід.
Нехай печаль відійде в небуття
У неї вже й самої часу мало
Щоб ми з тобою за усе життя,
Душевно, разом, просто помовчали…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2014
автор: Надія Гуржій