Україно моя! Ти нарешті вже скресла,
Позбулася сну та порвала кайдани.
Жага правди і волі, що ті перевесла,
З’єднала народ, привела на Майдани.
Україно моя! В твоїй єдності сила,
Твоя мова прадавня – колиска душі.
Рідну землю ти потом і кров’ю кропила,
Тож блищать однаково мечі й лемеші.
Україно моя! Вже така твоя доля,
У донецьких степах зупиняти біду.
Саме тут, на краю половецького поля,
Цього разу ти знищити мусиш Орду!
Україно моя! Будь готова до бою!
В спокої тебе не залишить ординці.
Знову підло війна розпочата Москвою,
Беруться за зброю брати-українці!
Україно моя! На війну Вітчизняну,
За волю, за землю, за нашу свободу,
Добровольці до бою йдуть прямо з Майдану,
Вражає відвага й жертовність народу.
Україно моя! Пам’ятай всіх героїв,
Найдорожче, що мали, віддали тобі.
Щоби душі їх були на небі в спокої
Ти приречена встояти в цій боротьбі.
Україно моя! Всенародна це битва,
Священна війна, піднімайся країно!
З нами правда і Бог, наша віра й молитва,
Ми з тобою – ти в серці, моя Україно!
06.12.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541977
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Мирослав Вересюк