Ось нарешті поріг
За спиною лиш ніч,
Там попереду піч
І на вікнах квітки,
Там всередині кіт
І собака в теплі,
Там позаду сліди
На холодній землі
Вітер смиче за хвіст
Тихо ниють кістки.
Наче хвіртка хисткий
В їх фортеці граніт.
Але ти все ішов
Крізь підйомні мости.
Ти останній герой,
Ти мости не палив.
Тих, кого зустрічав
Не згадаєш усіх.
Їх зажурений сміх
І останні слова,
Хто тебе проводжав,
Обійнявши наспіх,
Капелюхом услід
Тобі довго махав.
Ось нарешті поріг,
За спиною - гроза.
Там вологий вокзал
Непривітно димить.
А попереду - чай
І обійми в сльозах,
І просохла лоза
У каміні рипить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542056
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Холодний Яр