Не знаю, чи прийде ота пора,
Коли мої уста твоїх торкнуться,
Вулканом з тіла почуття прорвуться,
Немов слова від потиску пера.
За оком-їжаком твоїм з брови –
Лелійна ніжність білою габою.
Під нею тіло пружиться струною,
Як тиша після пуготу сови.
Так хочеться без слів і без боїв
Дзиґарок твого серця чути вухом.
Та мрії, мабуть, розлетяться пухом.
Ну, а у сни прийдеш колись мої?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)