[i]Знаєте, сьогодні побував у Калуші на презентації творчості Романа та Олі Бойчуків. Зрозумів те, що оберігання взаємності почуттів у поетичному подружжі є найвідданішим та наприємнішим джерелом натхнення. Дуже дякую за їхні чудові книжечки. Тому цей невеличкий віршик, звичайно, присвячую Роману та Олі.
[/i]
[b] -Серце твоє моєму шепотіло
Про щирі та взаємні почуття[/b] [i](Роман "Мить щастя...мить весни...")[/i]
[b]-Цілуй мене, допоки не зомліла
Не розчинилась у світанку дня[/b] [i](Оля "Допоки").[/i]
Наодинці з дощем...в узбережжі ночей
Почуття невідоме накриє.
І відчується кров, що по жилам тече,
І відчується та ейфорія.
Серце б'ється, а отже, у ньому любов;
Переповнена щастям вже сумка.
Римо-строфи говорять усе без промов,
Вивільняючи місце стосункам.
Хтось - лише кулінар у словесній ігрі,
А хтось - форму вкусивши зопалу -
Переноситься миттю у стан ейфорій,
Помаранчем сповитого шалу.
Залишається взяти на згадку взірець
Мелодійності тої, як вдасться.
Побажавши натомість для пари сердець
Неймовірно чуттєвого щастя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542179
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.12.2014
автор: Oleg Kolibaba