Я дуже боюсь відпустити тебе і забути
Тобі варто тільки пристально подивитися
Я забуваю все що знаю і хочу лиш одне відчути
Боже,як же мені в його житті залишитися
Я не знаю як буде і що доля зробить з нами
Подумаєш що так не буває,я не та що треба
Але я божеволію і дурію з тобою,ділюся снами
Ти не віриш словам,чого не маєш в мені потреби??
Знаєш про те що я відчуваю,я казала,ти слухав
Читав мої вірші,розумів,вибачався і повертався
Я знаю,це не те про що мріяла,на рани ти дмухав
Вдячна,важливо щоб ти на зовсім не сховався
Ти знаєш що це не перший і не останній вірш тобі
Я не знаю чи ти будеш це читати,це ж просто слова
Просто я більше не можу все це тримати у собі
Від всього цього в мене вже йде обертом голова
Ти навіть не уявляєш наскільки дорогий для мене
Бачиш у собі погані риси,я ж шукала хороше в тобі
Тобі подобалося,ми розкладали по полицях все вивчене
Знаю тебе,а ми ж так і не розібралися всередині в мені
Ми не найкращі у світі люди,доля захотіла нас познайомити
Ти не просто так зараз живеш у мені,це дає сили на спомини
Пам`ять наповнена образами в яких твій погляд буде мене п`янити
І хто б що мені не казав про тебе,ти для мене солодший малини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542219
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Катя Казанцева