Благаю зупиніться люди!
Не треба більше крові і страждань.
Не треба більше сліз і смерті.
Не треба марних сподівань.
Благаю, подаруйте спокій.
Благаю, припиніть війну.
Адже хтось має першим зупинитись.
Зробіть це першими, я вас молю.
Немов страшенна хмара ненависті вкрила
країну нашу, що колись була
шматочком раю, спокою, любові...
Та так, не довго щастя зберегла.
Не впізнаю тепер тебе я.
Усе холодне, темне та чуже.
Лиш в лісі, там де спокій править,
я можу упізнати ту тебе.
Тебе, щасливу й безтурботну.
Тебе, ту теплу й лагідну , як мати.
Тебе ту щедру і добротну,
що виростила нас у своїх шатах.
Чому вже люди так не посміхаються?
І холоднішає від цього і твоя земля.
І брат на брата із ножем кидається,
а так не хочеться, щоб йшла оця війна.
Любіть благаю Україну нашу!
Шануйте, поважайте землю цю.
Нічого більшого не треба,
лиш тільки, припиніть війну!
Це не важливо хто ти, звідки.
Оберігай її , як ріднеє дитя.
І лиш тоді земля може розквітне,
і подарує спокій і життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542305
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Вона