думки розхристані, забилися в куток
і в сотий раз бажання все забути
іду на дно, і радості ковток
перетворився на ковток отрути
думки просочені отрутою віків
мордуються та тягнуть - коні в милі
цікаво, скільки заслужу вінків
на свіжій, не затоптаній могилі
шукаю порятунку, пятий кут
зустрів байдужо, холодно, спокійно,
мій мозок змучений не зрадить? Чи як Брут
пройдеться лезом, щоб уже надійно
заснути...,щоб нові світи
зустріти, знову з думкою про Тебе
я знаю, дві дороги не пройти,
я ж вибрав ту, що не веде до неба
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542338
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Europa_Park