Ламати все під корінь -
Вірна справа.
Бездумно жить,
Мені не вборониш.
А висновки приходять,
Як в печалі –
Сльоза бринить!
Бринить!
Вона солодка, втіху доставляє
І мимо серця люта самота
Проходить, грюкнувши дверима
І ти в житті тепер одна!
Одна!
Один і я!
Та щось розводить,
Мов береги порізні, без містка,
Сумна мелодія у вухах не проходить,
Така сумна, як одинакая верба!
Печаль не скорену прогнати не зумію,
Навчуся з нею жити до тих пір,
Коли тебе в уяві поцілую,
Розвію свій щоденний сплін.
Так шкода, шанси витрачати,
На просто так, на втіху тіл.
Так хочу я щемливо покохати
Тебе омріяну й оспівану у сні!
Ламати все – таланту тут не треба,
А спобувать, щось збудувать!
Кохать – літати вище неба.
Кохать – розкидане каміння позбирать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2014
автор: Андрій Толіч