Я забув, як писати вірші…
Ті вірші,що є родом із серця.
Переконливо щирі,прості…
Мрій нестримних глибокі озерця.
Я хотів ними зрушити світ,
Поламати системи опори,
Потрощити невігластва лід,
І підмести брехні коридори.
Я бажав їх тобі донести,
Не згубивши й краплини в дорозі.
Я приніс!Відсапнувся!А Ти!?
Не зустріла мене на порозі.
Вже й забув,як писати вірші,
Мрій нестримних глибокі озерця.
Переконливо щирі,прості…
Ті вірші,що є родом із серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542428
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: савко