Смерть як трава, що сходить по косовиці,
Волога м’яка,
Стебла її гливкі,
Замість очей у неї лише
Глибокі
Зіниці,
І кріплений в них
Темного блиску дзвін.
Літо з зябрами мов у рибин
Дихає в цівку
Пристріляного
АК,
Гонить попелом
Повітря його
Бороди,
Пахне рибою його
Растаманська рука.
Велоцераптори-танки
Переходять річку убрід,
Тягнучи мулом хвости
Наче пам’ять через
Дністер,
Минуло року сотні
Солдат
Розчинились у цій
Землі,
І деякі з них
Піднімаються
З неї
Тепер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542483
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин