Давно болить мені, давно…
Завітрилися протиріччя.
Колись посіяне зерно
Зійшло травою на узбіччі.
Життєва стежка без запруд
Ще вільною прямує й досі,
Та сподіваюся, мій друг,
Тебе зустріти на порозі.
Давно болить мені, давно,
Прощенням кається минуле,
В моїй душі оте зерно
Лежить невидне і нечуле.
Я жду тебе, я жду, я жду,
Життя нас мудрості навчило.
Без тебе серцем не живу,
Воно мовчить осиротіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2014
автор: Г. Король