на вулиці тихо
це темрява звук поглинає
самотньому лихо
не знає куди заблукає
з останньої сили
вишукують очі дорогу
та зорі згасили
й не видно хатини порогу
іду навмання
зі скронь викалатує серце
якась маячня
поволі нарощує герци
і раптом ліхтар
слабенько назустріч заблимав
божественний дар
його я нарешті отримав
насилу добіг
знесилений сперся об нього
старий оберіг
лиш скрипнув чекаючи цього
в обіймах таких
ми довго обоє стояли
допоки небесні пани
нічну пелену не зірвали
і врешті погаснув ліхтар
то сонце його замінило
без слів без емоцій і чвар
собою на світ засвітило
та в мене зостався той дар
частинка цілющого світла
яку залишив мій ліхтар
що вірою в серці розквітла
і знаю які б не були
безстрашні і сильні ми люди
бажаємо завше тепла
у променях світлих усюди
і вкотре в затьмарений час
чекаємо ми допомоги
в залізних стовпах
що міцно стоять край дороги
бо кожен із нас
так прагне у темряві стріти
свій рідних ліхтар
який зможе шлях освітити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542668
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: савко