Я засинав тобою любувавшись,
Твоя високу вірність цінував.
І відчував, за мною ти, не гнавшись,
Одразу вийшла із коханок лав.
Є люди для душі, а є для тіла.
Одні хороші, інші, як кришталь.
Одна від мене охала та пріла,
А ти ховала вроду за вуаль.
Колись зійде і наше спільне сонце,
І, може, не чекаєш ти мене,
Та ти ж іще не знаєш, що вогонь цей
Не дарма палить тисячі планет.
Присвячено тобі...ти знаєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542670
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: Андрій Конопко